Я забуваю рідну мову свого діда,
Що вчив мене колись дивитися на небо,
Що працював у полi з ранку до обiду,
Та поясняв, як чоловiком бути треба.
Я тiльки зараз починаю вiдчувати
Слов'янське братство, та де був батькiвський дах.
Колись, можливо, серце знов прийде до хати,
Де чорнобрива зi мной пройде вiрний шлях.
Дах
© Copyright: Богдан Тамко, 2017
Свидетельство о публикации №117011204164
Свидетельство о публикации №117011204164
Рецензии
