У темряві, де панує тиша,
Чую голос твій.
Він кличе, він манить до себе,
Нібито не чужий.
Піду на той голос, не бачучи,
Засліплює темрява очі.
Не звиртаючи погляд за спину,
Скрізь темні, беззоряні ночі.
Я палатиму від жалю,
В серці біль пануватеме люта.
Все одно буду йти на твій голос,
Щоб з тобою хоч трохи побути.
Он кінець, я вже майже прийшов,
Лиш одна залишилась межа,
За якою твій ніжний голос,
До якого так рветься душа.
Не шкодуючи, йду у перед.
Є надія побачити ще раз,
Твої очі, руки, волосся,
Все, що забрав в мене час.
Я прийшов, по між нас лише двері,
Сподіваюсь, що йшов недарма.
Відчиню іх, війду, та побачу,
Та нажаль, там нікого нема.
Голос
© Copyright: Рязанцев Антон, 2017
Свидетельство о публикации №117011201262
Свидетельство о публикации №117011201262
Рецензии