Спасибi, Вседержителю Святий... Свiтлана Костюк

Оригинал:


Спасибі, Вседержителю Святий,
За щастя мить, за одержиму мрію…
За біль душі - пекучий і густий,
За те, що всім і вся прощати вмію…
В овечих шкірах друзям, ворогам
(А втім, я їх такими не вважаю)
Я просто йду, а ідучи – згораю
І вірую високим небесам…
Не визнаю хвалебних одкровень,
Лукавства й лицемірства не приймаю…
Сама собі звітую кожен день,
Сама себе самотністю караю…
Від фальші вибухає кожен нерв,
Від підлості струна душі німіє…
Бо що нас порятує всіх тепер,
Як не любові світла літургія…
Від прірви і від воєн вбереже
Лиш лик Христа, що був за нас розп’ятий,
Уміння розуміти і прощати
Сьогодні… тут… з молитвою… уже.


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Спасибо, Вседержитель наш святой,
За счастья миг…я перед ним немею…
За боль души загадочно-простой,
За то, что всем и всё прощать умею,
В овечьих шкурах,  всем друзьям, врагам
(нет-нет, такими вовсе не считаю…)
Иду я просто, а идя, сгораю
И верую высоким небесам…
Речей хвалебных чужда дребедень,
Лукавство, лицемерье отрицаю.
Себе отчитываюсь каждый день,
Себя и одиночеством караю…
Взрывается от фальши каждый нерв,
Струна души слабеет…подлость – гиря…
Ведь что же и спасёт нас всех теперь,
Как не любви святая литургия…
От войн убережёт на вираже
Лишь лик Христа, коль он за всех распятый.
Уменье понимать… и без проклятий
Сегодня…тут…с молитвою…уже.