Невже це весна, мамо
Волосся русяве розсипалось вмить
Майдан вирував у суцільній руїні
Не болить мене рана, я живий –не болить.
Мамо, не плачте! Дайте поплакати нам
Не плач молоденька дівчино.
Вклоняємось всі українським синам
За тебе боровсь він країно.
Не пече його в грудях, уже не пече
Мамо! Чи це вже весна.
Та й кров вже із ран не тече –не тече
Україні віддавсь він сповна.
У сотню небесну навіки попав
З висоти береже усім сон.
Весни ще нема, та він все казав
Заживемо усі в унісон.
О світе! Мій світе, за нього поплач
Весна на порозі, українська родино,
За тебе боровся, матусю! Пробач
Тебе полюбив я країно.
Я вклоняюсь тобі, мій синочку, в цю мить
Засяяло сонце в українській родині.
Ти навчив нас усіх Україну любить
Тобі поклоняємось нині.
25.10.2014р.
Свидетельство о публикации №117011100045
Здравствуйте, глубокоуважаемый, дражайший!
Не знаю я Вашего языка, но сердцем, душой
понимаю, чувствую Вашу боль и скорбь
за Вашу любимую Родину, за Вашу тревогу
за маму, которая плачет о многострадальной
Родине и своих детях
Ощущаю красоту Вашего произведения и
благодарю Вас со всей моей искренностью,
желаю Вам и Вашему благородному народу
мира, душевного спокойствия, всеобщего
счастья.
К Вам с уважением и глубокой симпатией,
Дарья Михаиловна Майская 12.01.2017 19:17 Заявить о нарушении
Владимир Олийнык 16.01.2017 13:15 Заявить о нарушении