До Лесi
Вона крізь біль вмираючи сміялась
І contra spim безстрашно сподівалась,
Що візьме час хвилини ті журби.
Вона блистала каменем надії,
І перед смертю не склонилась вниз
І майже пів століття всі події
Не устромили їй у серце спис
Крізь браму літ сочиться її думка
Й до нині смажать душу ті слова
Про волю, про єдину українку
Яка померши досі є жива
Свидетельство о публикации №117011100269