Таємниця моя – невеличка, та я не зізнаюсь.
Це настільки інтимне, що навіть близьким не скажу.
Боже, як я люблю! Боже, як же я сильно кохаю!
І щоразу на зустріч з любов'ю нестримно біжу.
Тихе щастя моє, чи можливо тебе не кохати?
Чи можливо про тебе не думати день? Навіть мить?
Тихе щастя моє – віковічні зелені Карпати...
Буду вашу красу неймовірну довіку любить...
Знову я розташовуюсь так, щоб побачити більше,
Щоби погляд зелену свободу водночас ввібрав.
Ще би крила зелені – злітати все вище і вище,
І з карпатського неба співати, як я покохав...
Таемниця моя - невеличка, та я не зiзнаюсь
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117011011600
Свидетельство о публикации №117011011600
Рецензии
Удалось самовыразиться, Миклош.
И я Вас понимаю!
http://www.stihi.ru/2017/01/23/8008
(перевела как диптих - два перекрёстных стихотворения)
Удачи во всём!
Уважительно,
Света
Светлана Груздева 24.01.2017 15:26 • Заявить о нарушении
И я Вас понимаю!
http://www.stihi.ru/2017/01/23/8008
(перевела как диптих - два перекрёстных стихотворения)
Удачи во всём!
Уважительно,
Света
Светлана Груздева 24.01.2017 15:26 • Заявить о нарушении