Я іду неозорим золотаво-жовтим полем,
безмежним ланом шовковистої пшениці.
Повільно ступаю колосистим збіжжям,
що м‘яко стелиться під обважнілі ноги
і переливається у променях вже зчервонілого Сонця
міріадами хвиль аж до небосхилу.
Іду на захід, на захід свого життя,
на зустріч з тими, кого любив весь цей час,
назустріч своїй долі,
до її останньої межі – у вічність.
08.01.2017
Разом з гладiатором
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117010810344
Свидетельство о публикации №117010810344
Рецензии
