Петя Дубарова
РАДІСТЬ
Від спалахів мигтючих в синь прозору,
від ліфтів, що спішать навперебій,
буденність набирає день новий,
затокою пускається нагору.
Дріж обійняти мій Бургас готова.
На зморені коліна ніч стає
та на прання позиркує своє.
Спада імла — багатоповерхова.
Узявши сміх суботніх гам, завзята,
спішу переступити свій поріг,
щоб поцілунок мій торкнутись міг
чола мого утомленого тата.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Петя Дубарова
РАДОСТ
От тласъка на светли асансьори,
от входове с дискретна светлина
събира свойта делничност деня
и тръгва си по залива нагоре.
Бургас потръпва съботен и влажен.
Нощ меки уморени колене
отпуска над смълчаното пране.
Припада здрач — висок, многоетажен.
И взела смях от съботните гами,
аз бързам да прекрача своя праг
и мойта радост да целуне пак
челото уморено на баща ми.
1978
Петя Дубарова. Радiсть
© Copyright: Любовь Цай, 2017
Свидетельство о публикации №117010600308
Свидетельство о публикации №117010600308
Рецензии