46

Богдан Байдюк
Тепло її ліктів
у вагоні метро
затамували навіки
у моїм нутро
дві зрослі родимки
золоте руно
двадцять вісім перлин
і як все пливло.

Я найщасливіший в світі
хоч і знаю - жахливий
та я плачу від радості
і кричу щосили
і не хочеться грошей
ні слави, ні світу.
Це любов мене пестить,
це я нею зігрітий.

УП


© Copyright: Богдан Байдюк, 2017
Свидетельство о публикации №117010500552
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Богдан Байдюк
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Богдан Байдюк

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →