Лина Костенко Любовь моя!

Лина Костенко «Любовь моя!»
(перевод Владимира Туленко)

Любовь моя! Стою перед тобою,
Возьми меня в свои благие сны.
Не сделай лишь послушною рабою,
Не срежь мне крылья и не обмани!

Не допусти, чтоб свет сошёлся клином.
Не усыпи, не дай мне всё забыть.
Мне подари над строем тополиным
Тяжёлой булавою солнца нить.

И в мелочах не дай мне раствориться,
Не спотыкаясь лишь вперёд идти.
Не то перевернутся во гробницах
Все кости моих прадедов святых.

Как я, они любви услады знали,
И от любви хмелели неземной.
Их женщины за стремена хватали,
Но, не  удержишь, - вмиг умчались в бой.

А там, а там… жестокий рокот боя,
И звон мечей, где всем не до весны.
Любовь моя! Стою перед тобою,
Возьми меня в свои благие сны.

***
Ліна Костенко «Моя любове!»

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.

А там, а там… Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни…
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни