Тут повітря таке, як любов, – за життя не нап'єшся.
Вже і повнії груди набрав – але хочеться ще.
От і дихаєш щастям, немов без зупину смієшся.
І на серці так легко – мов друг підставляє плече.
Тут природа така: що не крок – то п'янке і зелене.
Кожен лист на деревах, трава біля ніг – цілий світ.
А Карпати – завжди, від дитинства прихильні до мене.
А Карпати – щаслива частина мене стільки літ.
Тут і люди такі: я вдивляюся знову і знову
У обличчя привітних карпатських людей Трускавця.
І у всіх незнайомок є риси моєї любові –
Усміхаюсь у відповідь, як і люблю, – без кінця...
Тут повiтря таке, як любов... Трускавецька емоцiя
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117010302031
Свидетельство о публикации №117010302031
Рецензии