Приклонила коліна і душу,
Навпіл знов поділила тривогу.
Помолитись за тебе мушу,
Щоб до мене знайшов дорогу.
Дощ заграв в барабани болю -
Серце в такт йому тихо мліє...
Я руками здушила волю,
Я без тебе ось-ось зітлію...
Помолюсь,щоб знайшов дорогу ,
Хоч яку, і хай шлях незвичний.
Щоб твої розлетілись тривоги
Вже від того , що я тебе кличу!
Щоб від того надія , як треба!
Все ж вела в обійми мої -
Щоб сюди - хоч і з самого неба -
Ноги й серце ішли твої...
Приклонила кол на душу
© Copyright: Юлия Ганненко, 2017
Свидетельство о публикации №117010204458
Свидетельство о публикации №117010204458
Рецензии