Обробка твору Л.Боровіковського
«Розставання»
Кряче ворон – то негоду чує.
Козакові серце щось віщує.
Він сідлає коня вороного
Хоче їхати до краю чужого.
Зірка ясна тай на небо сходить.
Козак коня до двору виводить.
Вже на коні козаченько грає,
А дівчина козака питає:
«Чом козаче рано так рушаєш,
Куди рано з двору ти з’їжджаєш?
Чи то їдеш сонце зустрічати,
А чи тугу в чистім полі зняти?
Ясний мій не їдь ти так далеко.
Щось серденьку моєму нелегко.
Під тобою кінь недолю чує.
Б’є копитом та чомусь сумує.
Словом ти рідненьким відзивайся
Та додому ти скоріш вертайся.»
Зірка ясна вже на небі сходить.
Козак з двору коника виводить.
У тумані той козаче скрився
І від сліз рушничок замочився.
Козак лихий все літає в полі:
Козацька свобода - то недоля.
Розставання
© Copyright: Евгений Рослик, 2017
Свидетельство о публикации №117010107416
Свидетельство о публикации №117010107416
Рецензии