Р дна мова

Ось нарешті знову
Я чую рідну нашу мову.
Мову, на якій наспівувала мати,
Коли в дитинстві укладала мене спати;
Мову, що найкрасивіша у світі;
Мову, від якої розквітають навіть квіти.

Як же радий я її почути знову,
Мою рідну солов’їну мову.
Мову, що забута зараз більшістю із нас,
Що вижила в такий скрутний для України час.

Але тепер її ніхто не ціне.
Оцю мову, що як пісня лине;
Мову, за яку стояли козаки;
Мову, за яку боролися діди.

Їм нелегко було здобувати
Те, що зараз смієм забувати;
Смієм забувати те, за що кров’ю ми платили,
За що мільйони голови зложили.

Хіба не соромно вам, українці,
Розмовляти в Україні, як чужинці;
Розмовляти на чужій, заморській мові?!!

Що вам не подобається в нашім ріднім слові?
Чому його ви забуваєте?
Чому ви рідного не знаєте?

Невже не соромно за Україну,
Нашу милу Батьківщину?..
Невже не хочете її ви прославляти?..
Невже її ви згідні проміняти?..
Невже ви згідні проміняти предків своїх?..

Ганьба, що ми маєм таких!!!