Апокалiпсис

        Пророк Іоанн писав:
        Третій ангел затрубив...
        І впала з неба зірка,
        Велика, палаюча.
        На третю частину рік,
        І на джерела.
     Імя цієї зірки - ,,полинь".

Розірвані долі,
Розірвані душі.
Не ті стали зорі,
Спрагою сушать.
Імя зірки - Полинь,
Що накрила й Волинь.
Засвітила ліси і озера,
Але життя не спинила.
Дружина померла,
Діждавшись онуків.
Пам'ять не стерла
Добра і розлуки.
Переселені долі,
Переселені душі.
Зачепила недоля
Крилом всюсущим.
Плакало небо
Кольоровим дощем.
Просили: не треба,
Ми й так ледь живем.
Та сталось, що сталось.
Мука наша притихла,
Та не зовсім пройшла.
Що колись відбувалось
Тихо стріла душа.
   Впала ,,звізда" Полин,
   Зсередини спалила,
   Але рятує Любов,
   І невмируща Віра.
Красномовства початок
І таємничисть розмов,
Секретність печаток
І зіпсована кров
Довели до зневіри
У владу верхів,
Відновити довіру
Ніхто не зумів.
Знаєм ціну життя,
Особливо тепер,
Коли йдуть в небуття
Воїни світла на смерть.
Реалії сьогодення сумні:
У людей на кладовищах
І на світлинах обличчя
Немов на війні.
Із владного кабінету
Душу людську не побачиш.
Того болю не стерти,
І смерть не пробачиш.
Атомній біді назустріч
В ту квітневу ніч
Пішов лейтенант Правик...
Зі смертю стрівся на віч.
Послання з минулого,
Як усім попередження:
Опам'ятайтеся, задумайтеся,
Зробіть висновки на упередження.
Але біль не вщухає,
Не полишає тривога.
Серце усе пам'ятає,
Ще важчою стала дорога.
   Пам'ять мудрістю просить,
   Благає і по-материнськи наказує:
   Зупиніться. Біди уже досить.
   Хворобами навіки пов'язані.
Чорнобильські дзвони
На сполох бють:
Опам'ятайтеся, люди!
Шануйте Землю свою.