Ну от і день минає, звечоріло,
Цей день мені нагадував про роки.
Душа моя... Ще ні, не відтремтіла...
Все виглядає, жде кохання доки!
Воно, насправді, є, в моєму серці,
Держу його так ніжно і радію,
У нього фарби, як у тій веселці...
Воно життя несе, дає надію!
Іди вже день, цей 31-й грудень,
Я завтра знову буду, як та пташка,
Ще вище підніму свої я груди
І зацвіту ще краще, ніж... ромашка!
Ромашка гарна, тільки білолиця,
А в мене щоки... ой, рожеві, файні!
А скільки років? Ну, яка різниця?
Погляньте в очі, в мене - сонцесяйні!
31.12.2016
На знімку я, 31.12.2016
I зацвiту ще краще...
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2016
Свидетельство о публикации №116123108021
Свидетельство о публикации №116123108021
Рецензии