вiдкружляла осiнь... Нина Трало

                http://www.stihi.ru/2016/12/17/10361


Оригинал:


Відкружляла осінь падолистом,
Знов сніги нахмурені летять.
У завіях горобин намиста
Вогниками теплими горять.

І в душі зимова ніч холодна
Погасила пристрасті вогонь,
Та твій погляд виринає зо дна
Темряви, що виповзла з долонь.

Гріє серце ранню золотою,
В думці повертає з небуття
Пісню, що травою молодою
Проростала на стежках життя.

Знов сніги замріяно кружляють,
Та розтопить їх весни вогонь.
Тільки вічно блиском срібним сяють
Ті, що доторкнулися до скронь.


Перевод с украинского Светланы Груздевой:
               

Откружила осень листопадом,
Вновь снега нахмуренно летят.
А рябин мониста, как наградой,
Огоньками тёплыми горят.

Да и душу выстудила стужа,
Погасила страсти огонёк.
Всё же взгляд, что безоглядно нужен,
Разрезает тьму и стынь дорог!..

Греет сердце золотою ранью,
Воскрешает из небытия
Песню, что на краешке свиданья
Проросла, как молодость моя.

Вновь снега кружат заворожено,
Но растопит их огонь весны.
Те же, что лежат посеребрённо
На висках, не будут учтены…