Сонце
сповідую йому свої таємні почуття.
і дякую за кожну я хвилину,
спокуту неповторним відчуттям.
я бачу сонце - і багатств не треба!
не треба золотих не вартих клятв.
я проживу без цього лицемір'я,
сумнівних, нібито важливих втрат.
я гомоню до тебе, сонце!
мабуть, ти чуєш ці зізнання уві сні.
цікаво : а невже це ціле людство
балакає з тобой наодині?!
і кожний віре та чекає...
шукаючи всі відповіді там,
де небо свої фарби починає,
обвиті радістю та ніжним спогадом життя.
Свидетельство о публикации №116122809830