коридорами темними,
перелазами чужих душ,
ми бажаємо бути первими,
ніби рівний цнотливий аркуш.
ми бажаємо бути потрібними,
як для риби життєва вода.
але все це безглузде та хибне...
хибніше щирого каяття.
ми бажаємо бути чесними,
але цим ми отруюєм світ.
всі спокути свої небесні
перетворюєм в непотрібний сміт.
і так сильно ми прагнем кохання,
що всю душу кидаєм у вуличну гидь.
а у висновку - покарання:
перетворюєм серце на лід.
і життя наше - зАмкнута пастка:
поприще сивих душевних жерців.
всі ми - ледве помітна частка
вічного племені блукачів.
***
© Copyright: Юлия Юк, 2016
Свидетельство о публикации №116122803875
Свидетельство о публикации №116122803875
Рецензии