Криголами пливуть, розмітаючи кригу,
Оминаючи скелі, що пестять зиму.
Це кохання моє знов розкручує дзиґу,
Щоб назавжди розбити самотності мур.
Сяйво вказує шлях і веде філігранно
До глибин виднокраю, а далі – до зорь.
Молитви про цілунки, намріяні ранком,
Вже почуті на небі, відкривши пароль.
Я вважаю, що ти – неймовірно вродлива
І читаючи вкотре рядки про любов,
Упізнаєш себе в кожнім слові, ти – диво,
Фантастична відрада, яку я знайшов.
Криголами пливуть, відступаюча крига
Розкриває на повну мої почуття.
Все пришвидшує оберти пущена дзиґа,
Удихнувши у мене принаду життя.
22:01, 28.12.2016 рік.
Зображення: https://www.pinterest.com/visualreverence/ships-warships/
Криголами пливуть
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2016
Свидетельство о публикации №116122811061
Свидетельство о публикации №116122811061
Рецензии
