Свідомість вкрита білим снігом,
І потопають в білизні слова.
Під снігом тепло. А зорі ніжним мигом
Нагадують що і під снігом я жива.
Морозним вітром витесало лід
В крихку сніжинку, й відпущено до волі.
І я лечу (так мало літ!)
І вже не вірю в особистість Долі.
Свідомість вкрита білим маривом зими.
Зігрій мене. Тут холодно? Не знаю.
Але мені тепліше, коли поруч ми,
В тобі теплО судомно я шукаю.
Зимовий ти
© Copyright: Черничная Сказка, 2016
Свидетельство о публикации №116122810489
Свидетельство о публикации №116122810489
Рецензии