Полотно
Я сам суддя. Я сам і кат
Не адвокат та не підсудний
Ніким ніколи не осудний
Своєї долі швець та ткач.
Ткуть полотно, а я ту долю,
Пошию з неї сорочки,
Одіну я, але і ти
Не приміряй оту недолю.
Мої помилки, біль моя.
Та розрахунки тільки мОї
Програв у відповідь до болю
Та повертаюсь в небуття.
Отам я скрученний у жгут.
Серед пліток мороз по спині
Життя довіку і однині
З моєю біллю лиш сплетуть.
Не розумієте,… то що ж
Не варто всіх судить підряд.
Ото лахміття, не наряд
І я на інших так не схож.
Свидетельство о публикации №116122703781