Обробка твору М.Костомарова
«Ой, ішов козак»
Ой, ішов козаче та й через долину.
Там зустрів ввечері гарную дівчину.
Став козак з нею радо розмовляти
Та стало тяженько її покидати.
Він пішов від неї за високі лози.
Облили ж дівчину дрібніненькі сльози.
Опинивсь козаче та й у чистім полі.
Зажуривсь бурлаче об тяжкої долі.
У зеленім лузі бурлак проживає.
Всіх він цурається сам смерті бажає.
Гірко жити тому хто з щастям не знався,
А ще гірше тому, хто сам відцурався.
Iшов козак
© Copyright: Евгений Рослик, 2016
Свидетельство о публикации №116122702031
Свидетельство о публикации №116122702031
Рецензии
