К мнатн штори
від сонця,що освітляє шрами.
Через грудну щілину,видавляю у світ пару фраз,
а за вікном, лиш пустота і урагани.
У душу пробираються крізь спину,
ховаючи свій погляд за думками.
Я крила в вашу "правду"не розкину,
словам,що загудзовані шнурками.
Прокиньтесь закодовані пани!
ваш вільний хід давно заблокували.
Вони піднялись,не протираючи штани,
й лиш ілюзію усім рекламували.
Може не варто переходити поріг,
самотньо і знедолено блукати.
І може десь за зорями,є оберіг,
його не буде,якщо буду чекати.
Я знаю,ці штори скоро посіріють,
дитинство,буде через вікна споглядати.
І так в кімнатних стінах доля постаріє
для тих, хто буде боязко ледарювати
Свидетельство о публикации №116122710094