Ми затремтіли,ми затремтіли в почуттях,
а може й ні?Може то холодні будні.
Наші обійми,були хрупкіші за життя,
які хотіли втримати майбутнє.
Мокрі зонти зірвались,серце залило тротуари,
наші шляхи нирнули,й все дальше розділяли нас.
І з часом тільки лишились мемуари,
які самодовільно виражали функції гримас.
Вже не кричать слова закоханих людей,
і не видно очі,що блистіли як кристали.
Не чути дзвін, що рветься із грудей,
І наше кохання ніби зорі пролистали.
Не злились в часі ми душею і тілами,
слова і губи не поєднались в ліки.
Хтось кохання може берегти віками,
а хтось погубить раз і вже навіки.
Ми затремт ли в почуттях...
© Copyright: Виталий Ткачук 2, 2016
Свидетельство о публикации №116122608932
Свидетельство о публикации №116122608932
Рецензии