Любов блукала по землі,
у самоті, шукаючи утіхи,
Та перед душами була
Вона в імлі,
Вона жила, не відчуваючи потіхи.
Лиш стражденно споглядала на дітей,
що страждали у капканах тілесних.
В людських почуттях вже погас Прометей,
загубившись на крилах словесних.
"Люди кличуть й благають мене,
за мене лягають на війнах,
Хтось мене обмине,
і прокинеться у холодних обіймах."
"Хтось буде гірко ридати,
сховавши за сексом натуру.
В лице про кохання кричати,
і лиш плоть цілувати, як шкуру."
"Шукати мене у сп'янілих очах,
виміряючи мої форми в долоні,
Зливаючи мою душу в речах,
і далі страждати в полоні."
Любов блукала по землі,
самотньо,шукаючи утіхи.
А люди?Люди далі все ж залишишаться сліпі,
шукаючи розпусної утіхи..
Любов блукала по земл...
© Copyright: Виталий Ткачук 2, 2016
Свидетельство о публикации №116122608909
Свидетельство о публикации №116122608909
Рецензии