Ти падала ніби осінній листок,
в спокійному танці додолу.
Скільки розколів у серці і помилок
воно вже давно охололо.
Вже не відчуваєш пориву кохання,
а тільки вітру ненависті й злоби.
Та і немає вже більше бажання,
перетинати пророслі дороги.
Повертати, благати,й знову страждати,
проклинаючи тільки одне і те ж слово
чекати,тим самим себе ж і лякати.
й плакати знову і знову.
Навіщо ця біль?Щоб себе поламати,
втративши свою жіночу основу.
Скромність й порядність будуть висоти тримати,
не міняючи природню обнову.,
Холодні зими будуть у серці блукати,.
Проснись,і сонце проснеться,
Кохання завжди буде відчувати,
тих,в чиїх душах воно віддається.
Болюче серце
© Copyright: Виталий Ткачук 2, 2016
Свидетельство о публикации №116122608815
Свидетельство о публикации №116122608815
Рецензии