- Ты моей простой души испила.
- Але я зовсім іншого хотіла...
- И отправила в холодную могилу.
- Скоріше всього також світ покину.
- Отправимся в посмертную долину.
- Де будем тільки ти і я, мій милий.
В аромате неувядших лилий ,
Поруч с місцем, де барвінки сині,
Изменили путь сюжетных линий.
Під чорним сонцем, там де білі мрії
С открытым сердцем признаюсь в любви,
Що назавжди залишиться в крові.
- Так почему при жизни нам не пелось?
- Забудь, адже часу не залишилось.
- Иди ко мне. Хочу, чтоб ты согрелась...
- Тепер від тебе я ніде не дінусь.
- Тебе я в вечной верности клянусь.
- А я с тобой навіки залишусь.
И пусть конец их память сохранит:
Они обнялись под звездою юной.
На їх тілах умить з'явились руни -
Под чёрным солнцем, молоды, безумны,
Вони розтанули, залишили цей світ...
Amor post mortem
© Copyright: Белый Ноль, 2016
Свидетельство о публикации №116122507104
Свидетельство о публикации №116122507104
Рецензии