Можливо внуки вже оцінять,
Що дід для себе і не жив.
Можливо правнуки повірять,
Що прадід вмер ще молодим.
Коли доля спіймала душу
І намагається задушити слово,
Ось тоді я писати мушу,
Наступивши своїй пісні на горло.
Кажуть - пиши, як думаєш.
Але кажеш - не пиши.
Буває пишеш і не думаєш,
Оце вже пишуться вірші.
Я -- не мисливець. Слово влучне
Не відслідковую, не доганяю, не ловлю,
Але якщо десь пролунає звук незвичний,
Його позичу, щось добавлю,
Тим й тішуся, добрію. Тим живу.
Можливо внуки вже оцiнять
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116122502623
Свидетельство о публикации №116122502623
Рецензии