Хтось колись згадає,
Може і напише,
Жив на білім світі
Небайдужий Міша.
В душу ,,западав",
І серця тривожив,
Жив він і не знав,
Так робить негоже.
Бо вселяв надію,
Що жила роками,
Брати і не думав,
Бачив сльози мами.
З владою сварився,
Своє слово мовив.
Жив він і журився -
Нема правди в слові.
Я прагну правди і помсти,
Поки живий, віддати мушу.
Ти мене, Господи, прости,
За мою нескорену і грішну душу.
Хтось колись згадаE
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116122502461
Свидетельство о публикации №116122502461
Рецензии