Я завжди боявся надмірного щастя,
Того зойку, болючого сплеску
Моїх потаємних несміливих думок.
Найбільшу помилку, життя свого стресу,
Я зробив, не послуховшись серця,
Поставивши розум в найвищий куток.
Не порозумівшись - не лягайте спати.
Як правило - поцілунок й обійми на ніч,
Тоді кожен день у вас буде святом,
Життя продовжиться, хода легкою буде в житті.
Щодня уваги і романтики,
Щодня поваги й розуміння.
Щодня підтримки й доброти,
Від болю не залишиться і клаптиків,
Наступить гармонії уміння,
І навіть смуток полюбиш ти.
Я завжди боявся надмiрного щастя
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116122502405
Свидетельство о публикации №116122502405
Рецензии