Поети - Нострадамуси дум людських,
Що живуть на землі непомітно,
В слова складають небес голоси,
Коли мовчанням не сила більш жити.
Щоб зовсім не згубити свою душу
Наповнив я її словами сподівань,
Щоби комусь відкритись, мушу
Таємно дарувать слова бажань.
Я б хотів думами землю зорати,
Засіять добірним словом-зерном,
Щоб в душах піснею стати,
В серцях проростати добром.
Поети - Нострадамуси дум людських
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116122502249
Свидетельство о публикации №116122502249
Рецензии