Поговорим наедине
Памяти Вячеслава Афанасьевича.
Мне с ветром к морю – по дороге,
к закату дня – верней вдвойне.
Песок шуршит, летит под ноги,
стихи теснятся, льнут к волне.
Проходит парочка со смехом.
Но берег дышит тишиной…
Да. За плечами – годы шлейфом,
и ты, и голос твой родной.
С тобою жизнь прошла надёжно.
Судьба наполнена детьми…
Ушёл спокойно, осторожно,
сказал лишь: «Сигарет возьми»…
Их раскурили на поминках…
Ты заказал их сыновьям?
дымок тянулся паутинкой
от них к соседу и друзьям.
Воспоминанья у могилы –
потерю кутали слова…
А на руках синели жилы.
Свеча. Седая голова.
Синеет море рядом, милый,
оберегает твой покой.
Скажи, родной, где взять мне силы,
чтоб молча слышать плеск глухой.
Шутил ты, что на две пятёрки
прожили мы – пятьдесят пять.
Молчишь. Придумай отговорки…
Как мне одной теперь шагать…
Подарки: ты мне – Крым и море,
тебе я – снасти и рюкзак.
«Мой лучше!» – ты шутливо спорил.
Ушёл… один. Зачем же так…
Да, времени прошло немного,
с ним говорим наедине:
Мне с ветром к морю – по дороге,
к закату дня – верней вдвойне.
24 декабря 2016 г.
© Copyright: Нина Плаксина, 2016
Свидетельство о публикации №116122501169
Свидетельство о публикации №116122501169
Рецензии
Какое душевное и искреннее стихотворение, дорогая Нина! до слёз!.. у меня просто нет слов..
Спаси-БО(г)!!!
=================
З часом наодинці
===================
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
http://www.stihi.ru/2018/09/17/9718
***
_________________________ Пам'яті В'ячеслава Опанасовича
Мені до моря – по дорозі
З вітрами: в небі та в душі,
Яка, знесилившись від прози
Життя, … –
______________ благає про вірші.
Пишу про те'бе.. – сумно трохи,
Бо ніби час навкруг змертвів.
А за плечима – шлейфом ро'ки,
І ти, і рідний голос твій…
З тобою так було надійно,
Я пам’ятаю кожен крок…
Пішов … довірливо, спокійно…
Спитавши: «Ві'змеш цигарок?»
Так… їх на по'минках курили... –
Сусіди, друзі та сини.
Димок здіймався, наче крила
Чайок .. – прозоро-неземних.
У згадках: цвинтар та могили;
Утрату кутають слова;
Холодні руки, сині жили;
Твій хрестик; сива голова.
Синіє море… – поруч, милий,
Оберігає сон прибій…
Скажи, де взяти стільки сили,
Щоб подолати в серці біль?
Ти жартував: на дві п’ятірки –
Так, п’ять… та ще і п’ятдесят! –
Були ми разом.
_______________ Згодна… тільки…
У серці й досі квітне сад…
Твій вірш згадала: «Море, шторми,
Весь Крим дарую! – ти свята:
У тебе янгол спить на шторі..»
Пішов… за ним. Навіщо ж так…
Душа, знесилившись від прози
Життя, … –
______________ благає про вірші.
Мені до те'бе – по дорозі
З вітрами: в небі та в душі.
***
Николай Сысойлов,
17.09.2018
Фото – из интернета
============
С ударениями
=================
З ча'сом наоди'нці
===================
(перевод на украинский: Николай Сысо'йлов)
http://www.stihi.ru/2018/09/17/9718
***
________________________ Па'м’яті В’ячесла'ва Опана'совича
Мені' до мо'ря – по доро'зі
З вітра'ми: в не'бі та в душі',
Яка', знеси'лившись від про'зи
Життя', … –
_______________ блага'є про вірші'.
Пишу' про те'бе.. – су'мно тро'хи,
Бо ні'би час навкру'г змертві'в.
А за плечи'ма – шле'йфом ро'ки,
І ти, і рі'дний го'лос твій…
З тобо'ю так було' наді'йно,
Я пам’ята'ю ко'жен крок…
Пішо'в … дові'рливо, спокі'йно…
Спита'вши: «Ві'змеш цигаро'к?»
Так… їх на по'минках кури'ли... –
Сусі'ди, дру'зі та сини'.
Димо'к здійма'вся, на'че кри'ла
Чайо'к .. – прозо'ро-неземни'х.
У зга'дках: цви'нтар та моги'ли;
Утра'ту ку'тають слова';
Холо'дні ру'ки, си'ні жи'ли;
Твій хре'стик; си'ва голова'.
Сині'є мо'ре… – по'руч, ми'лий,
Оберіга'є сон прибі'й…
Скажи', де взя'ти сті'льки си'ли,
Щоб подола'ти в се'рці біль?
Ти жартува'в: на дві п’яті'рки –
Так, п’ять… та ще і п’ятдеся'т! –
Були' ми ра'зом.
________________ Зго'дна… ті'льки…
У се'рці й до'сі кві'тне сад…
Твій вірш згада'ла: «Мо'ре, што'рми,
Весь Крим дару'ю! – ти свята':
У те'бе я'нгол спить на што'рі..»
Пішо'в… за ним. Наві'що ж так…
Душа', знесили'вшись від про'зи
Життя', … –
______________ блага'є про вірші'.
Мені' до те'бе – по доро'зі
З вітра'ми: в не'бі та в душі'.
***
Николай Сысойлов,
17.09.2018
Фото – из интернета
Николай Сысойлов 18.09.2018 22:42 • Заявить о нарушении
Спаси-БО(г)!!!
=================
З часом наодинці
===================
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)
http://www.stihi.ru/2018/09/17/9718
***
_________________________ Пам'яті В'ячеслава Опанасовича
Мені до моря – по дорозі
З вітрами: в небі та в душі,
Яка, знесилившись від прози
Життя, … –
______________ благає про вірші.
Пишу про те'бе.. – сумно трохи,
Бо ніби час навкруг змертвів.
А за плечима – шлейфом ро'ки,
І ти, і рідний голос твій…
З тобою так було надійно,
Я пам’ятаю кожен крок…
Пішов … довірливо, спокійно…
Спитавши: «Ві'змеш цигарок?»
Так… їх на по'минках курили... –
Сусіди, друзі та сини.
Димок здіймався, наче крила
Чайок .. – прозоро-неземних.
У згадках: цвинтар та могили;
Утрату кутають слова;
Холодні руки, сині жили;
Твій хрестик; сива голова.
Синіє море… – поруч, милий,
Оберігає сон прибій…
Скажи, де взяти стільки сили,
Щоб подолати в серці біль?
Ти жартував: на дві п’ятірки –
Так, п’ять… та ще і п’ятдесят! –
Були ми разом.
_______________ Згодна… тільки…
У серці й досі квітне сад…
Твій вірш згадала: «Море, шторми,
Весь Крим дарую! – ти свята:
У тебе янгол спить на шторі..»
Пішов… за ним. Навіщо ж так…
Душа, знесилившись від прози
Життя, … –
______________ благає про вірші.
Мені до те'бе – по дорозі
З вітрами: в небі та в душі.
***
Николай Сысойлов,
17.09.2018
Фото – из интернета
============
С ударениями
=================
З ча'сом наоди'нці
===================
(перевод на украинский: Николай Сысо'йлов)
http://www.stihi.ru/2018/09/17/9718
***
________________________ Па'м’яті В’ячесла'ва Опана'совича
Мені' до мо'ря – по доро'зі
З вітра'ми: в не'бі та в душі',
Яка', знеси'лившись від про'зи
Життя', … –
_______________ блага'є про вірші'.
Пишу' про те'бе.. – су'мно тро'хи,
Бо ні'би час навкру'г змертві'в.
А за плечи'ма – шле'йфом ро'ки,
І ти, і рі'дний го'лос твій…
З тобо'ю так було' наді'йно,
Я пам’ята'ю ко'жен крок…
Пішо'в … дові'рливо, спокі'йно…
Спита'вши: «Ві'змеш цигаро'к?»
Так… їх на по'минках кури'ли... –
Сусі'ди, дру'зі та сини'.
Димо'к здійма'вся, на'че кри'ла
Чайо'к .. – прозо'ро-неземни'х.
У зга'дках: цви'нтар та моги'ли;
Утра'ту ку'тають слова';
Холо'дні ру'ки, си'ні жи'ли;
Твій хре'стик; си'ва голова'.
Сині'є мо'ре… – по'руч, ми'лий,
Оберіга'є сон прибі'й…
Скажи', де взя'ти сті'льки си'ли,
Щоб подола'ти в се'рці біль?
Ти жартува'в: на дві п’яті'рки –
Так, п’ять… та ще і п’ятдеся'т! –
Були' ми ра'зом.
________________ Зго'дна… ті'льки…
У се'рці й до'сі кві'тне сад…
Твій вірш згада'ла: «Мо'ре, што'рми,
Весь Крим дару'ю! – ти свята':
У те'бе я'нгол спить на што'рі..»
Пішо'в… за ним. Наві'що ж так…
Душа', знесили'вшись від про'зи
Життя', … –
______________ блага'є про вірші'.
Мені' до те'бе – по доро'зі
З вітра'ми: в не'бі та в душі'.
***
Николай Сысойлов,
17.09.2018
Фото – из интернета
Николай Сысойлов 18.09.2018 22:42 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.