Своїх слів я майже не шліфую,
І їх у неба не купую.
Я просто йду за думкою своєю,
Мовчки розмовляючи з душею.
Я залишу свої думки,
Частинку життя подарую,
Гляну з найвищої висоти:
Чи слова мої ще хвилюють?
Переселюся у в душу свою.
Хмаринку, як світ, поцілую.
Чому не сказав нікому люблю,
Якщо світло так я ціную.
Не знаю, чи бачитим я
Звідти сердешні тривоги,
Чи в передпокої вічно душа
Чекатиме на розмову із Богом?
Сво х слiв я майже не шлiфую
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116122408761
Свидетельство о публикации №116122408761
Рецензии