Листя падає,осінь схвильовано мчить,
ховаючи сірість туманами.
Життя розмальоване в барвах, блакить
зникає далеко за хмарами.
Вітер ранньою свіжістю радує,
гріє дитячим чи майбутнім теплом.
Може хтось там мене десь пригадує,
але не бачу тебе за вікном.
Так й літає десь моя мрія,
в глибочінні серед ярких зірок.
Та що мою душу розвіє,
від назойливих в павутинні думок.
Навчить як же на світі кохати,
відчувати запах і вдох.
Навіть весело буде мовчати,
й кричати тільки удвох.
Я буду мокнути без тебе в дощі,
не ангел,але зможем літати.
Я йду дальше в широкім плащі
не знаючи кого шукати.
Відпущу,але є що згадати,
відірвавши від себе шматок.
Я навчився почуття викладати
зливаючи все на листок.
З рваний листок
© Copyright: Виталий Ткачук 2, 2016
Свидетельство о публикации №116122405239
Свидетельство о публикации №116122405239
Рецензии