Нехай,ти відпускаєш наші руки,
я не упаду,й не буду кричати.
Уже не ломлять муки,
а ти хотіла все мене повчати.
Зловити мою наївну душу,
у свій капкан тілесного буття.
Так жити ти мене не змусиш,
так не бувають почуття.
Кохання розтануло десь біля моря,
пісочком засипалося серце.
Й в майбутті мене шукає доля,
яка відновить все і не відвернеться.
А ти будеш вже десь далеко,
не зі мною,будуючи свою дорогу.
І може зустрінемся з тобою,
заплачеш ти,чи усміхнешся знову.
Нехай ти в дпуска ш наш руки
© Copyright: Виталий Ткачук 2, 2016
Свидетельство о публикации №116122405141
Свидетельство о публикации №116122405141
Рецензии