Звернення
до маленької Свiтланки
Квiтусю-доню, срiбная росинко,
ти ще така порiвняно мала,
але вiдчути вже змогла, дитинко,
хто дав тобi надiї i тепла.
Хто вчить тебе по-людяному жити,
хто має серця iстинне биття,
хто може вiрить в щастя i любити –
тебе любити i твоє життя.
Квiтусю-доню, чисто пелюстковi
твої вуста дитячi знають суть.
В майбутнiх днях – в душi i добрiм словi
ти тих, хто був з тобою, не забудь.
Звернення до маленько Свiтланки
© Copyright: Валентина Степанишина, 2016
Свидетельство о публикации №116122111123
Свидетельство о публикации №116122111123
Рецензии