Тремтять губи й повіки тремтять,
Сльоза пробігає щокою.
Як повірити, що тебе вже нема
І не будеш у нас старшиною?
Над людським потоком ,,плине кача",
Хмари зійшлися, побратими плачуь,
Квіти жалібно на труну лягають,
Серце твоє прапором вкривають.
На свої груди хрести покладають.
Пам'ятайте, люди, важливую втрату,
Передайте внукам, готуйте розплату.
У хлопців змінилися лиця,
він не встиг навіть жениться.
На могилі коровай ламають,
Вічним пухом ,,хату" вкривають.
Висихають сльози, сонце припікає. Невже ж той Київ нічого не знає7
Пам ятi солдата
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116122111009
Свидетельство о публикации №116122111009
Рецензии