А ви згадайте, рік тому,
Із зали суду, та в тюрму,
Надію вів тоді конвой,
А всі кричали: «Наш герой!».
Їй «Кособублик» віддала,
Свій перший номер, без бабла.
Патріотичний контингент
Волав: «Вона наш президент!».
Голодувало те дівча
І не боялось палача,
Кричало: «Україні слава!»,
А «руський мір» кричав : «Шалава!»
На всі ті груди, немаленькі,
Тризуб світився, наш рідненький.
Вірші писали, навіть оди
І все щоб дали їй свободу.
Аж ось якісь там «треті сили»,
Вмішались, Надю відпустили.
Зустріли в аеропорту,
Таку як бачили, просту.
Цигарку дали, каву, бренді
І Надя викинула «крендель».
Роззулась,босою пішла.
Тож гіршого немає зла,
На Україні, як з "iвана",
Зробити,як з Надії, пана.
А потім чухати потилицю,
Що стався черговий «облом».
Одні в землі, інші на милицях,
Надя і вбивці, за столом.
неНадя
© Copyright: Сергей Заграбайло, 2016
Свидетельство о публикации №116122003560
Свидетельство о публикации №116122003560
Рецензии