Що не день – у нас сюрпризи.
Ми до них звикаєм.
Не боїмось більше кризи,
Тихо помираєм.
Не лякають ні зарплати,
Ні тарифи й ціни.
Вже зневірились чекати
Позитивні зміни.
З голодухи всі хвороби
Атакують тіло,
Ненажерливі мікроби
Роблять своє діло.
Нас охоплює тривога:
Як не дати дуба?
Певне, слід просити Бога
Витягти за чуба,
Як Мюнхаузен, з болота
Всіх, хто животіє.
Бо босота та голота
Ще пожити мріє!..
Що не день - у нас сюрпризи
© Copyright: Бурчак Ворожбянский, 2016
Свидетельство о публикации №116121905472
Свидетельство о публикации №116121905472
Рецензии
