Ти мені приснилась молодою,
Мовби й не було десятків літ розлуки,
Я побачив знов тебе такою,
Коли наші серця трималися за руки.
Ти мені з'явилася з туману
В світлім мареві забутої весни.
В пам'яті твій образ не розтанув
І закреслив всі мої минулі сни.
Ти мене манила зоресвітом,
Ніби в ньому є лиш тільки ми,
От, якби з'явились спільні діти,
Ми б найщасливішими були.
Я відчув блаженства насолоду,
Млів в твоїх обіймах аж до сліз.
Я тебе любив за грішну вроду
І, щоб не прокинутись, моливсь.
Ти менi приснилась молодою
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116121900510
Свидетельство о публикации №116121900510
Рецензии