Вечір викохує спеку,
Роздуми мої летять немов стріла.
Вже минуло майже пів року.
Як я тебе у забуття віддала.
Чи пам*ятаєш мене,
Гарно тобі чи ні?
Осінь, осінь прийшла дуже впевнено,
Люди топчуть жовті лисття в самоті.
З ранку калюжі змерзлі,
Але у день ще пече,
Вечір викохує спеку.
Чому сльоза по тобі тече?
Веч р викоху спеку
© Copyright: Людмила Дубищева, 2016
Свидетельство о публикации №116121805154
Свидетельство о публикации №116121805154
Рецензии