Мені так боліло,
Що плакати я не міг.
Навіть не відпустило
Коли випав на голову сніг.
Потім дощ затяжний
Душу до кісток промочив.
Я ж тобі був не чужий...
Був? Ти тепер чий?
Люблю тобі не казав.
Ображався і більше мовчав.
Жив удвох, а мучився сам.
Тебе до смерті вивчав.
Тихо, без докорів, пішла...
Ліс тихо навколо шумить.
Вночі ти приходиш одна:
Мені вже ніщо не болить.
Біль притихає в душі,
Та ніколи він не пройде.
Там тобі добре? Скажи.
Хто з тобою без мене живе?
Ти ж дочекайся мене,
Заміж пока не виходь.
Коли моє серце помре,
Ангели ступлять в вогонь.
Душа моя тебе знайде,
Доля стане прихильна до нас.
Сонце навіки зайде,
Новий засвітиться час.
Мовчанням мене Бог наказав.
Тридцять років я не писав.
Тепер гріхи свої я спокутую,
Смакую слова з отрутою.
Менi так болiло
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116121804992
Свидетельство о публикации №116121804992
Рецензии