Твоєю відкритістю тішусь.
Не кваплячись до тебе іду,
Всіх мовлених слів твоїх ніжність
З собою в дорогу беру.
Своєю вірністю надії,
Своїм чеканням з небуття,
Прийшла, як нездійсненна мрія,
Мого притихлого життя.
Обережно в пам'ять сплячу,
Спалахом вітання увійшла.
Я всі гріхи тобі пробачив:
За стільки років - віднайшла.
Невже ти є? Слова притихлі...
І обережність сказаних думок...
Відвертий погляд, подих збитий...
- Я так тебе чекала! Бачить Бог.
Ніжністю дихав вечір весняний,
Повіки тремтіли, як зорі з небес:
- Вік жила тобою, мій коханий,
- Більш не згублю, ти мій увесь.
Хотів би я не вірить, і не можу,
Зойком рук своїх ти мене обпекла.
Твій погляд душу розтривожив,
На все життя, на все життя.
Тво ю вiдкритiстю тiшусь
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116121706269
Свидетельство о публикации №116121706269
Рецензии