Ти прийшла із забуття, як світ зорі,
Що оживив дзвінком осіннім,
Як марево, у пам'ті з'явились тіні,
І ожили на цвинтарі вже зрілої пори.
Невже ще може бути свято для душі,
Яке я відчуваю згустками хвилини?
Немов хтось тихо каже - запиши,
Що можеш словом, для святої днини.
Отої миті, що в зустрічі очей журливих,
Осягаєш глибини почуттів воскреслих,
Немовби душі своєї крига скресла
І обпекла сльозою все минуле нині.
* * *
Ти прийшла iз забуття
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116121706072
Свидетельство о публикации №116121706072
Рецензии