Довірливе серце помуч
Незабутнім осіннім привітом.
Це немовби терену кущ,
Що осипав призахідним цвітом.
Ранком зустріти напівсонну
В вікні мережива із трав
І не вертатися з полону
В який я сам себе віддав.
Наполохати зорі світанням,
І наповнити світ відчуттям,
Що твоє і моє повертання
С тало найвищим нашим буттям.
* * *
Довiрливе серце помуч
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116121703698
Свидетельство о публикации №116121703698
Рецензии