Мрія поета - мати музу-коханку,
Бо мачуха-доля зраджує нас.
Муза не осудить твою забаганку
І не нанесе болючих образ.
Ти не відводь свої очі
Від поетових мук без пера,
Щоб не знайшлося охочих,
Залишити його без тепла.
Твій рік народження любові
Прирік на біль без каяття,
Співпав з двадцятою весною
Мого юнацького життя.
- Ти не віддавай мене заміж,
Сказала відверто і ніжно.
- Піду на край світа босоніж,
Я ж дружина твоя незаміжня.
* * *
Мрiя поета - мати музу-коханку
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116121703632
Свидетельство о публикации №116121703632
Рецензии