На зорі мене ніжно збуди,
Я тебе обніму, поцілую.
Візьму косу, піду на луги,
Ще кращих почуттів накошу я.
Щоб я тебе любив, як і ти,
Що чекала мене цілу вічність.
Ти до мене думками лети,
І кохай вічно, вічно.
Мене зустрінуть колись небеса,
Запитають тихо і грізно:
- Жив удвох, але мучився сам,
Чому ж це ви жили нарізно?
Прости, Боже, гріх мав великий.
Колись сильно любили мене,
Не спільні в нас виросли діти...
Покарай мене, Боже, за те.
На зор мене н жно збуди
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116121607800
Свидетельство о публикации №116121607800
Рецензии