Вийшла з церкви стара мати

Вийшла з церкви стара мати,
На порозі стала.
Помолилася до Бога
Тай пошкандибала.

Пішла вона поміж трави,
Піднялась на гору
До могили , до Тараса,
Поділитись болем.

Все життя своє убоге
Спокою не знала.
То на фермі, то у полі
Тяжко працювала.

А як руки покрутило,
Ще й на ноги впала,
Вже на пенсію пішла,
Бо безсила стала.

Стоїть отак на могилі,
З кимось  розмовляє.
До Шевченка, як живого
Руки простягає.

 -Спиш, Тарасе, і не бачиш,
  Як Вкраїну - матір
  Поневолили пани,
  Що посіли в Раді.

  Яби ти, побачив, сину,
  Що вони зробили...
  Нашу неньку - Україну,
  Навпіл поділили
 
  Одна, нині, половина-
  Тішиться і скаче.
  Інша- друга половина,
  Шле прокльони й плаче.

  Бо затіяла війну,
  Ця нікчемна влада.
  Нацькувала Схід на Захід,
  Сама цьому рада.

  І хоронять матері,
  Продовжувачів роду.
  Всіх забитих на війні
  Із Заходу і Сходу.

  Бач, на цій війні, пани
  Добре нажилися,
  Оті гроші з України,
  В офшорах знайшлися!

  Та злодюгам, бач, все мало.
  Їм би грошей купу мати.
  Порішили в нас старих,
  Ще і пенсії забрати!
 
  "Може якось проживуть-
   Мислить собі влада.
   А якщо навіть помруть-
   Невелика втрата".

  А твої вірші, Кобзарю,
  Так переробили...
  Наче ти панів любив,
  В злагоді ви жили.

 Отака то правда - синку!
 Тихо проказала.
 Кілька кроків відійшла,
 Бездиханна впала.
27.05.2015