Коли мене не має - помолись.
Коли вже й слів не має - усміхнись.
Господь тобі віддячить, Все він знає і все бачить.
Коли душа і серце скачуть,
Ємоції, зашкалюючи, плачуть
Пригадай ті вечори святкові,
Коли душа купалася в Любові.
Від розлуки доля нас не вберегла,
Хоча і намагалась, як могла.
Ми розминулись, щоб зустрітись,
По новому тривожно засвітитись.
Але мене ти - не запрошуєш,
У Бога долі - не випрошуєш.
Тобі і так, напевно, добре,
Але у мене серце стогне.
Так важко відважитись на зміни.
Що ж? Нехай тобі щастить і нині.
А я самотньо буду доживати,
Сам себе самого рятувати.
08.09.2016р.
Коли мене не ма - помолись
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116121600272
Свидетельство о публикации №116121600272
Рецензии